Пишіть листи і надсилайте вчасно,
Коли їх ждуть далекі адресати,
Коли є час, коли немає часу,
І коли навіть ні про що писати.
Пишіть про те, що ви живі-здорові,
Не говоріть, чого ви так мовчали.
Не треба слів, навіщо бандеролі?
Ау! — і все, крізь роки і печалі.
Ліна Костенко 

Carpe diem!

Мені 18 років і  я відчуваю себе повною енергії та сил для звершення чогось нового та неперевершеного. Мені здається, що зараз я живу на повну та насолоджуюся життям у повній мірі. Але чи так це насправді? Чи справді я роблю що хочу та живу для себе? Такі питання  собі хоч раз у житті ставила кожна людина, але не думаю, що змогла з усією  впевненістью   відповісти на них. Замислитися над цими питаннями допоможе Джон Кітінг з фільма "Спілка мертвих поетів". Цей персонаж змінив не одне життя юних хлопців. Він показав що таке жити на повну та мати свою, особисту думку. Тож, раджу подивитись цей фільм та замислитись чи справді ти живеш на повну та нічого не хочеш змінити, чи твоє життя повністью твоє, чи ти просто живеш за шаблоном.....